/“Україна на порозі КАТАСТРОФИ”! Українські шлюзи в аварійному стані

“Україна на порозі КАТАСТРОФИ”! Українські шлюзи в аварійному стані

Останнім часом питанням внутрішніх водних шляхів України опікуються іноземні посольства, банки, різного роду іноземні консалтингові компанії, навіть армія США, які уже майже три роки намагаються достукатись до провладних відомств, щоб акцентувати необхідність скорішого вирішення проблем річкової частини ВВШ, судноплавних шлюзів поки ще не пізно, але все марно.

Галузевому міністерству байдуже, що діється у цій сфері. Нажаль, але останнім часом закономірно, що міністерство піариться тільки там, де виділено державою великі бюджетні кошти і їх можна частину закатати в асфальт а частину вкрасти.
Через некомпетентність керівництва міністерства інфраструктури та брак фахівців були повністю забуті положення Транспортної стратегії України на період до 2020 року, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 20.10.2010 № 2174-р, яким пріоритетами розвитку внутрішнього водного транспорту держави, зокрема, визначено:
– оновлення і модернізація технічного та спеціального флоту;
– удосконалення систем навігаційного забезпечення судноплавства на внутрішніх водних шляхах;
– забезпечення гарантованих габаритів суднових ходів на всій протяжності транзитних водних шляхів.
До цього часу жоден напрямок за пріоритетами так і не виконано. Більше того, в умовах тривалої законодавчої неврегульованості джерел фінансування та систематичного недофінансування з бюджету обґрунтованої потреби на утримання річкових шляхів, їх протяжність, що обслуговується, поступово скорочується, а технічний стан шляхової інфраструктури (навігаційне обладнання, судноплавні габарити шляху, технічний флот) деградує.
Неможливість за цих обставин залучення на системній основі зовнішнього для транспортної галузі фінансування на утримання та розвиток річкових шляхів (зокрема, через запровадження Кабінетом Міністрів України у 2014 році заборони на розробку нових державних цільових програм, які потребують бюджетного фінансування) призвело до того, що Міністерство інфраструктури без розрахунків економічної доцільності, своїми рішеннями спрямували на ці заходи кошти портових зборів, чим порушили Закон України «Про морські порти України» про цільове використання морських портових зборів.
Упродовж з 2016 року керівництвом Міністерства інфраструктури своїм рішенням (наказом) від 23.12.2016 № 463 передано функції з оснащення водних шляхів засобами навігаційного обладнання від ДП "Укрводшлях" до ДУ "Держгідрографія" та встановлено використання на цю діяльність коштів маякового збору, що також є порушенням чинного законодавства держави.
В поточний час Міністерством інфраструктури опрацьовуються заходи з передачі від ДП "Укрводшлях" до ДП "Адміністрація морських портів України" функцій із забезпечення габаритів та чистоти судноплавних ходів з використанням на цю діяльність коштів канального збору. Утворено окремий підрозділ по ВВШ, підпорядкований ДП АМПУ.

Втілення зазначених дій повністю зруйнувало стратегію та систему забезпечення заходів безпечного судноплавства по ВВШ та не дозволяє забезпечити реалізацію положень Транспортної стратегії і сконцентрувати наявну бюджетну підтримку на підвищення якості обслуговування судноплавних шлюзів.

Заступник міністра інфраструктури, який уже чотири роки по розподілу відповідає за річкову підгалузь, не забезпечує ооновські резолюції, не виконує їх в частині утримання гарантованих габаритів судноплавного шляху на усій протяжності ВВШ. Можливо він про них не знав! Ще два місяці тому була відкрита навігація по ВВШ і через судноплавні шлюзи, але до тепер немає промірів габаритів та не здійснено траління на небезпечних ділянках водного шляху. Де гарантовані габарити судноплавного шляху та безпека судноплавства в таких умовах?
Більше того керівництвом міністерства колуарно пропхнуто бездарне розпорядження Кабінету Міністрів України від 23.08.2016 № 615-р, яким покладаються функції з утримання судноплавних шлюзів на ПАТ Укргідроенерго, власника гідроелектротехнічних споруд на Дніпровських водосховищах.

Крім негативних наслідків зростання тарифів на електроенергію (у т.ч. для населення) від такого рішення слід зазначити наступне.
Прийняття зазначеного рішення порушує принципи формування та функціонування державної системи управління безпекою судноплавства, передбачені відповідним Положенням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07.10.2009 № 1137.

Відповідно до 2 зазначеного Положення суб’єктами системи управління можуть бути лише державні підприємства (установи, організації), які обслуговують судноплавні шляхи або діяльність яких пов’язана із забезпеченням безпеки судноплавства. При цьому, існуюча гідроенергогенеруюча компанія «Укргідроенерго» функціонує у формі приватного акціонерного товариства та входить до сфери управління Міненерговугілля України, яке також не є суб’єктом системи управління безпекою судноплавства.

Крім того, незважаючи на віднесення судноплавних гідротехнічних споруд до категорії стратегічних об’єктів інфраструктури, для гідроенергогенеруючої компанії судноплавні шлюзи є непрофільними активами, оскільки не приймають участі у виробництві основної продукції - електроенергії. Зазначене протиріччя створює передумови фінансування видатків на утримання, ремонт, реконструкцію та модернізацію шлюзів по залишковому принципу, що не дозволятиме досягти у довгостроковій перспективі заявленої мети від такого управлінського рішення.

На сьогодні строк служби судноплавних шлюзів сягає від 30 до 75 років. Технічний стан шлюзів є незадовільним – згідно з експертними висновками стан певного технологічного обладнання на деяких з них визнано непридатним до нормальної експлуатації, що є останньою позитивною оцінкою, яка дозволяє його роботу, але вимагає невідкладного відновлення проектних параметрів.

Ситуація ускладнюється тим, що через постійне недофінансування, повноцінне відновлення експлуатаційних характеристик Дніпровських судноплавних шлюзів з одночасним впровадженням системи планово-попереджувальних ремонтів можливе лише упродовж 3-5 років за умови достатнього планомірного фінансового забезпечення у нормативних обсягах.
Без проведення термінових заходів з поліпшення технічного стану шлюзів можливе аварійне припинення експлуатації будь-якого з них у будь-який час.

Формування діючої на сьогодні державної системи управління безпекою судноплавства на внутрішніх водних шляхах за відсутності базового закону про водний транспорт здійснювалось виходячи з поточних потреб та кон'юнктури.
Система управління безпекою судноплавства набула нормативного визначення лише з прийняттям декларативної постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про Державну систему управління безпекою судноплавства" № 1137 у жовтні 2011 року.
Як наслідок, за узагальненою оцінкою, діюча система не гарантує безпечних умов судноплавства, а питання підтримки безпечного стану внутрішніх водних шляхів потребує термінового нормативного врегулювання.
Фактично за п’ять років Міністерство інфраструктури так і не спромоглося надати до Верховної Ради вкрай необхідного для нормальної роботи річкових водних шляхів, відповідно відпрацьованого законопроекту про внутрішні водні шляхи.

Взагалі в галузі морського та річкового транспорту керівництвом Мінінфраструктури за період з 2014 року у системі управління безпекою судноплавства припущено низку суттєвих відхилень:
1) втрачено державний контроль виконання днопоглиблювальних робіт на
річкових судноплавних шляхах, морських каналах і підхідних каналах морських
портів, витрачання коштів портових зборів;
2) зведено до мінімуму технічний потенціал вітчизняних підприємств, покликаних забезпечувати належний стан водних шляхів;
3) створено псевдо-ринок днопоглиблювальних робіт, як хибну схему нецільового, неефективного використання канального збору - державних коштів;
5) відкрито доступ іноземним судновласникам до виконання завдань, які є
обов'язковими державними послугами відповідно до зобов'язань України за
міжнародними договорами в сфері безпеки мореплавства, що призводить до відтоку цільових державних коштів та гальмує відновлення вітчизняного технічного флоту;
6) на Державний бюджет України покладаються додаткові витрати по
підтримці безпечного стану внутрішніх водних шляхів.

За оцінками фахівців, продовження цієї практики вже через 3 роки призведе до неможливості повноцінного виконання Україною міжнародних зобов'язань по утриманню судноплавних шляхів з використанням власних технічних засобів, що зумовить суцільне нецільове використання державних коштів.

354 переглядів


Напишіть свій коментар

Ваша e-mail адреса не буде опублікована.


Ім'я*